Календар новин

<< < серпень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      


Про що розповідають історичні документи

 

 

 

Історичні джерела залишили для нас значний матеріал про життя ромів нашого краю. Це чисельні архівні матеріали: урбальні (територіальні)  переписи, дарчі  грамоти,  навіть судові рішення. Згідно цих документів, роми на території сучасного Закарпаття з’являються десь у 15 столітті.  Проте, найбільше письмових повідомлень ми отримуємо переглядаючи письмові джерела 17 століття.  

 

Нещодавно, під час перегляду неопублікованих архівних матеріалів Закарпатського краєзнавчого музею, цікавий документ потрапив до рук Ілони Кобаль, старшого наукового працівника відділу історії Закарпатського краєзнавчого музею.

Це перепис ромського населення у Марамороських володіннях Агнеси Бетлен (нині територія Закарпатської області України і Марамороський повіт Румунії). Судячи з водяних знаків на папері, документ може бути датований 17 ст. Рукопис написаний угорською мовою й складається з одного листка великого формату. У документі перераховано 17 населених пунктів, де проживали роми. Подається  чіткий перелік голів ромських родин (21), нежонатих ромів (17), а також вказано рід занять, майно, діти (тільки хлопчики, бо тоді дівчаток не рахували й не фіксували). З манускрипту видно, що в Хусті, Ізі, Тячеві та Вишкові проживали в середньому по 2-4 ромські сім”ї, в Углі – тільки одна. Така ж картина спостерігається і в населених пунктах румунської частини Марамороша: Мароморошсігеті, Сапінці, Йоді та ін.

 

Переважна більшість ромів (17) займалися ковальською справою. Деякі з них носили титул “добрий коваль”. Троє ромів займалися обробкою металу. Очевидно, йдеться про бляхарів. Інші ж роми працювали найманими робітниками, дві особи з якихось причин були далеко від дому. Також документ згадує і про найпоширенішу професію ромів–музикантів. У Хусті й Мараморощині  проживали “добрі гусляри”: Мішка Черіє, Янош Ботош, Жігмонд Папер. Зрозуміло, вищезгаданий документ не дає повної уяви про ромів сьогоднішнього Закарпаття, але дозволяє заповнити ті прогалини в історії  цієї цікавої та своєрідної народності.

 

Основні їхні заняття – ковальська справа, виготовлення саману, торгівля кіньми й, особливо, музика. Роми здавна славилися як дуже вмілі гуслярі, скрипалі. Не одного разу за музику пани їх нагороджували. Так, трансільванський воєвода Габор Петлен на початку 17 ст. подарував “Дєрдю Ціганє – Гегедюшу з правом спадку по чоловічій лінії значний маєток, яким він і його нащадки ще довго користувалися”.

 

Відомий закарпатський історик Т. Легоцький у своїй “Монографії Березького комітату”  наголошує на основі джерел, що в минулому кращими музикантами були саме роми. У 1649 р. в часи Жужани Лоранторі в Мукачівському замку були роми-музиканти. Пізніше, у 1682 р., інша власниця замку, знаменита Ілона Зріні, теж мала у своїх володіннях ромів-музикантів. І постійному ансамблі її другого чоловіка Імре Текелі в 1685 р. було: 13 – трубачів, 6 – сопілкарів, 5 – гуслярів, 1 – дудам, 2 – барабанщики, які, отримували платню. Наприклад, роми–гуслярі  додатково отримували 40 форинтів, 2 булки хліба і десь літр вина.

 

Організовані музичні ансамблі тримали при мукачівському й Ужгородському замках їхні власники, князь Ференц Ракоці II та граф Міклош Берчені Достеменно відомо, що під час визвольної війни угорського народу проти австрійців у 1703-1711 рр., для війська куруців грає і ромський музикант  Ціганє. У 1691 р. під час опису міста Ужгорода серед десяти теперішних його вулиць згадується і Циганська вулиця ( з книги П.Сови «Пршлое Ужгорода», ст. 161).

 

На жаль,  частина рукописів, присвячених історії нашого краю, опубліковані лише недавно. Серед них – праця  Михайла Лучкая, у  якій  розповідаючи про історію  нашого краю, автор не оминув своєю увагою і  ромів.

 

У другому томі 6-томної “Історії карпатських русинів...” видатного громадського діяча Закарпаття, священика, історика  й літератора Михайла Лучкая, написаному, як зазначає сам просвітитель, “на матеріалі достовірних авторів, королівських грамот та архівних документів Мукачівської єпархії”,  видані  у 1843 році, знаходимо цілий розділ, присвячений ромам. Це – глава 39, яка розповідає про історію ромів, починаючи з 1399 року, коли відомий завойовник Тамерлан захопив Персію та Індію. Є тут відомості, зокрема, про угорські кочові племена, ромів  які “обробляли залізо, інші утримувалися так, що промивали золотий пісок... Роми вели кочове життя в околицях сіл і міст під шатрами або в печерах. Розважали народ музикою і гімнастичними вправами...”

 

Про своїх сучасників Михайло Лучкай пише:

 

“Що стосується сучасного становища циган, можна їх поділити на чотири групи: одні музиканти і мають постійне житло, інші – майстри-ковалі або колісники, які готують човни. Багато з них мандрівні кочівники у країні, але їх виганяють звідусіль, вони шукають побічні шляхи і завжди показують поламане колесо, щоб мати привід для перебування. Їх мова, якщо розмовляють між собою, це суміш індійської, мултанської, санскритської, бенгальської та малабарійської. Інколи з’являються слова коптійські та єгипетські.”

 

Свої висновки він робить, ймовірно, посилаючись на статтю католицького священика, історика, наукового дослідника  Іштвана Вайя, опубліковану у 1776 році. У примітці відзначається, що, у 1839 році в Європі нараховувалося близько 600 тисяч ромів, із них близько 100 тисяч – в Угорщині. 

 

Публікація  в книзі «Історія карпатських русинів»  Михайла Лучкая  була першим   кроком в історичній науці  звернути увагу на  національні  меншини нашого краю: угорців, румун, ромів.

 

Як ми з вами побачили, ромська історія  цікава,  насичена багатьма подіями. Роми довгий період проживали поряд з угорцями, русинами, румунами, вносили свій вклад у розвиток краю: працювали ковалями, ветеринарами коней, жерстяниками, виготовляли вироби з деревини. Але найбільший вклад вони внесли у музичний розвиток краю: грали на святах, урочистих подіях, у дні смут.

 

 

 Євгенія Навроцька

 

 

 

 

 

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".