Календар новин

<< < жовтень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          


Русин Аладар Йожефович

Останній цимбаліст нашого століття

Таким є Русин Аладар Йожефович, 1918 року народження, ром за походженням та слов’янин за прізвищем, представник уславленого роду цимбалістів- Галамбошів.

Народився 29 вересня 1918 року в м. Ужгород у багатодітній сім’ї. Батько ром, але колись дід одружився з не-ромкою Русин Анною і діти почались писатись по-матері. Так і пішли роми з чисто закарпатським прізвищем. Мама походила з сім’ї віртуоза -цимбаліста Аладара Галамбоші, який мав свій чудовий сімейний музичний колектив. Навчався у словацькій школі (тепер ЗОШ І-ІІІ ст. №2). Пам’ятає навіть прізвище свого класного керівника – Мочарі Людвиг.

Першим музичним вчителем був менший брат Аладар Галамбоші, який не мав власних дітей і забрав здібного хлопчика на виховання до себе. З семи років він наполегливо навчав свого тезку майстерності гри на надзвичайно мелодійному музичному інструменті, який в той час був дуже популярний серед музичних колективів. У 13 років вже знав 16 пісень. Тільки чардашів знав 5-6 мелодій. Дядько подарував йому цимбали, що були чудовим подарунком для юного музиканта. З тих пір і почав займатись професійно, як музикант-цимбаліст. Все життя поповнював свій музичний репертуар. Виконував майже всі твори ромських і угорських композиторів для цимбал з оркестром, не дивлячись на те, що не отримав спеціальної музичної освіти. Грав настільки віртуозно, що любий колектив вважав за честь, коли у ньому грав Аладар Русин.

За свій довгий трудовий шлях  грав у сорока двох музичних колективах і у 44 ресторанах, як Європи так і бувшого СРСР. Працював з такими визначними музикантами, як Барна Йовнашем, Бонто Гейзою, братами Гуді-Довдиєм, а у ресторані “Скала” з Адам Євгеном.

У 17 років сам заробив і купив собі новий гарний інструмент, який потім майже усюди возив з собою. Тільки після того, як пішов на пенсію, продав свої цимбали за символічну ціну хлопчику з Середнього, що навчався з консерваторії.

Нелегку долю музиканта розділила і його дружина Маргіта, що була блискучою виконавицею угорських, ромських, українських і російських пісень. З ним вона об’їздила весь бувший Радянський Союз, теж працювала у кращих музичних ансамблях Росії.

Під час Другої світової війни виконував трудову повинність на лісоповалах у с. Кострино: рубав дерева для потреб фронту. На суботу і неділю приїздив додому, щоб побачитись з родичами, помитись. Тільки після війни дізнався, що на горищі в будинку, де він проживав (Мукачевська 11), ховалась сім’я євреїз з 6 чоловік, що мали бути би вивезені під час Холокосту. А переховував їх звичайний столяр Янош Юськів. У 1956 році під час гостролей Закарпатського народного хору в Польщі побував у концтаборі Аушвіц і Освенцим і зрозумів, куди вивозили євреїв з Закарпаття.

З 1982 року на пенсії. Живе дуже скромно і то дякуючи добрій традиції ромських музикантів-допомагати одиноким, старшим членам колективу. Шкодує тільки , що немає вже більше серед музикантів ромів-цимбалістів. Мабуть не зустріли вони на шляху своєму таких вчителів як Аладар Галамбоші. А шкода! Згасає поволі музична ромська слава цимбалістів.


1). На знімках – А. Русин –шанований музикант.

2). Уславлений колектив А. Галамбоші, який в центрі – за цимбалами.

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".