Календар новин

<< < червень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    


Скороминуча зустріч (Микола Бессонов)

Микола Бессонов, автор рубрики «Художня галерея», є широко відомим у світі художником. До того ж, він – один із авторів унікальної книги «История цыган. Новый взгляд», виданої у 2000 році в м. Воронежі. Його персональні виставки бачили шанувальники не тільки Росії, але й Іспанії, Угорщини, Румунії.

М. Бессонов – також автор ряду публікацій щодо ромів: «Роми і преса», «Під тінню рубінових зірок» та інших, в яких на науковому рівні подаються матеріали про культуру, історію, етнографію ромів.
Пропонуємо авторський матеріал етнографічного характеру. За основу художник взяв власну живописну роботу «В наметі».
Коли говорять про ромський костюм, то уявляють собі щось барвисте і строкате. Як, наприклад, у фільмі «Табір іде в небо». Мало хто знає, що з’явилися ці яскраві наряди порівняно пізно – наприкінці XIX століття. І що творцями «національного стилю» була етнічна група келдерарів.
Я займаюся історією ромського костюма вже років десять. І не тільки теоретично. Крім наукових публікацій на моєму творчому рахунку є кілька живописних полотен, присвячених келдерарам. Нещодавно я закінчив чергову картину. На ній ці роми зображені в той момент, коли вони ще не прикочували з Дунайських князівств у сусідні країни. Тоді вони ще вважалися підневільними людьми і повинні були платити своїм румунським хазяям оброк. Їм дозволялось кочувати. На їжу келдерари заробляли лудінням казанів (цим ремеслом вони, до речі, продовжували займатися аж до нашого часу).
А де намиста? Де строкаті спідниці з оборками, фартухи й широкі рукави? Нічого цього на початку XIX століття в румунських ромок ще не було. Не було і золотих намист – через бідність носили просте. А все інше було лиш копією румунського селянського вбрання. У всякому разі, про це свідчать усі стародавні образотворчі джерела, на які я спирався.
Сюжетом для картини я обрав зародження взаємної симпатії юної ромської пари. Суворі звичаї в таборах лудильників забороняли дівчатам проводити час у компанії молодих чоловіків. Зустрічі практично завжди відбувалися при свідках або під наглядом рідні. І часто лише прихильним поглядом можна було дати зрозуміти хлопцеві, що сподобався, що може засилати сватів. Батьки жадали, щоб дочки дбали про свою репутацію, не даючи ніякого приводу для пересудів. Але і заміж видавали рано. Років у 14. Щоб поменше хвилюватися.
Життя є життя. Якщо хлопець був бідний і не міг заплатити за наречену викуп чи якщо між родинами існувала ворожнеча, молодь могла піти всупереч волі старших. Тоді траплялися втечі в нічну пітьму, тоді розгубленість і метушня змінювалися гарячкою погоні... Але вся ця «ромська романтика» – потім. А спочатку був обмін посмішками в момент, коли хлопець проїжджав повз чужий намет на водопій...
Рубрику веде Микола Бессонов

Микола Бессонов «В наметі».  Полотно, олія, 2002 рік

 

 

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".