Календар новин

<< < грудень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31


Ромська тема у творчості Гаврила Глюка

 

У 2012 році у великому залі Закарпатського художнього музею в м. Ужгороді відбулася ювілейна виставка творів заслуженого діяча мистецтв України Гаврила Мартиновича Глюка, присвячена 80-річчю від дня його народження.


Глюк як художник – це яскравий, самобутній вдумливий митець. Його картини гідно представляли закарпатську художню школу на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Вони експонувалися в Києві і Москві, Брюсселі і Варшаві, Фінляндії і Венесуелі, Канаді та Іспанії.


Працюючи в різних жанрах живопису, Гаврило Глюк присвятив свою творчість мирній праці простих людей – лісорубів, колгоспників, робітників.

Серед значної кількості картин, ромам Гаврило Мартинович присвятив близько десяти робіт. Навіть перша персональна виставка автора, що відбулася у далекому 1945 році, відкривалася портретом ромки-молдаванки. Ця картина знаходиться зараз у приватному зібранні в м. Ужгороді.

 

 


Однією з найкращих картин, що була представлена на виставці 2012 року є портрет ромського старости села Петрово (Пийтерфолво) на Виноградівщині  – Яноша Біхарі (1976 рік, олія). Глядачів захоплює вміння художника передати характер мовчазного, з мозолистими руками чоловіка та те, як митець з особливою внутрішньою енергетичною силою відтворив це.


Як згадує донька художника Валентина Гаврилівна, Біхарі довго не хотів позувати. Тільки після прохання голови колгоспу Антоніна Бірова Янош погодився. За свою «працю» ж випросив у пана голови дозвіл на будівництво хати. Іншою картиною, що демонструвалася на виставці, був портрет молодої ромки Агнеси Сас (Беляк). Він виконаний у іншому жанрі пастельного малюнку (1964 рік). Ось що згадує пані Агнеса: «Мене малював Глюк. У середині 60-х років ХХ ст. я працювала в овочевій бригаді місцевого колгоспу в с. Сторожниця на Ужгородщині. Часто до нас на автомашині приїжджав Гаврило Мартинович. Розкладе нехитре малярське знаряддя між рядами і починає малювати.


Чому мене? Не знаю. Можливо, через веселу вдачу, лагідність. До того ж вродлива була... Дівчата, котрі працювали зі мною, посміхалися.  Чи не закоханий художник у тебе? Так, він приїжджав до нас у ланку 4-5 разів. Малював портрети. Я одним оком якось глянула на роботи. Сподобався портрет. Відпрацювала у бригаді 5 років, потім поступила вчитися на офіціантку. Працювала у ресторані «Радванка». Згодом вийшла заміж, виховала двох діточок. Сину вже 41 рік, живе і працює в Будапешті. Донька біля мене.
Зараз вже 6 років продаю квіти на базарі в Ужгороді. Люблю ділитися красою з людьми. Квіти – наша радість, а зараз і поміч до родинного бюджету.


Часто зустрічаюся з донькою Гаврила Мартиновича – Валентиною. Згадуємо про нашу молодість, про любов до прекрасного, яку так щедро дарувавв людям великий художник Закарпаття Гаврило Мартинович Глюк».

Євгенія Навроцька

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".