Календар новин

<< < жовтень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          


Михайло Коцюбинський: «Дорогою ціною»

 

У квітні 2013 року ми будемо відзначати   річницю смерті видатного українського письменника, революційного демократа, громадського діяча –   Михайла Коцюбинського. Він відійшов у вічність 25-го квітня 1913 року.

 

Із творами видатного українського письменника кінця ХІХ – початку ХХ ст. Михайла Коцюбинського (1864-1913)  знайомимось ще в дитинстві. Письменник  був шанованою людиною і бажаним гостем чи не в кожній хаті. Він розмовляв з усіма людьми – як з малими, так і старшими; із селянами поводився, як рівний з рівними. Понад усе любив свою родину, дружину, дітей, природу.

 

«… Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську і три східні: татарську, турецьку та циганську», – так напише фольклорист і етнограф,  дійсний член АН УРСР Володимир Михайлович Гнатюк у «Спогадах про М. Коцюбинського».

 

Нині М. Коцюбинського по праву називають письменником не тільки всеукраїнським, а й інтернаціональним. У своїх творах пером письменника-художника він відобразив те, що йде з глибин народу – фольклор, звичаї, традиції різних культур: української, молдавської, польської, татарської, ромської та інших.
Думка про написання оповідання «Дорогою ціною» виникла у Михайла Михайловича Коцюбинського під час  перебування у Бессарабії,   коли через родинні проблеми він почав працювати з 1892 по 1895 роки на роботах по знищенню філоксери (хвороби виноградної лози). Тоді ж письменник ближче ознайомився  з побутом і звичаями ромів.

 

З художнього погляду оповідання «Дорогою ціною» є одним з найкращих. Сам письменник ставив його значно вище решти ранніх творів, відзначаючи, що в ньому є правдива, не вигадана екзотика – історія  кохання, яка обірвалась тільки тому, що молоді люди хотіли волі, а не бути підневільними кріпаками.

 

У 1958 році на кіностудії імені Олександра Довженка, режисером–постановником Марком Донським за мотивами оповідання  був знятий художній кінофільм «Дорогою ціною».

 

Нас найбільше цікавить у цьому фільмі, як зображені роми, хто виконують головні ролі?

 

Зазвичай, роми поселялись на околицях сіл, рідше міст. Герої Коцюбинського – не виняток. Край битого шляху, яким селяни наддунайських сіл їздять у Галац, заховався серед купи верб та поміж очеретами циганський виселок. Він складався всього-на-всього з трьох хат, котрих автор називає «курниками»; за своїм виглядом хати – низенькі, криві, зліплені з глини, як ластівчині гнізда. Тільки в одній жила сім’я: старий Гіца, дочка Маріуца, зять Раду та стара циганка  (імені якої не подано; автор зробив це свідомо, оскільки тут дається взнаки, що у ромів жінка зазнає певної дискримінації).

 

Читаючи твір, відчувається, що письменник пройнявся довір’ям у ромів: їх побут, речі, рід занять, звички, традиції описані детально. Герої потрапляють у різні непередбачувані ситуації, де проявляються риси їх характерів.

 

Хто ж виконує головні ромські ролі у фільмі «Дорогою ціною»?

 

Головну роль Старої циганки виконує актриса Московського циганського театру «Ромен» – Марія Василівна Скворцова. Марія  народилась у таборі, який прикочував до Москви у 1888 році, у родині Хлєбнікових, з якої вийшли відомі диригенти Хлєбнікови, співачка Зінаїда Олександрівна Давидова, актор та композитор Микола Миколайович  Кручінін.

 

З восьми років вона почала допомагати мамі – співала і танцювала на базарах і бульварах Москви. У 1903 році, коли Мані було 15 років, родина Хлєбнікових перестала кочувати і осіла у селі Всехсвятському, під Москвою.  Марію взяли працювати у хор, яким керував відомий московський диригент Федір Соколов, що у той час працював у  ресторані «У Яра». У хорі Маша тільки танцювала, а співати почала  лишу у 1922 році, коли їй виповнилось 34 роки. У 20-х роках працювала у відомих московських  хорах, диригентами яких були Іван Григорович Лебедєв та Єгор Поляков. Ці колективи працювали при московських ресторанах «Стрєльня»,  «У Яра». У той час Марія Василівна була вже не Хлєбніковою, а Скворцовою, за чоловіком. Тільки сімейне життя було не довгим: у люту зиму присів Скворцов на лавочку, задрімав і замерз.  Приблизно через рік знаний граф, великий любитель циганських пісень запропонував їй руку і серце. Так Марія стала графинею, але прізвище змінювати не стала, так і залишилася Скворцовою. У 1918 році граф вирішив  виїхати з Росії, вговорював Марію поїхати з ним, але вона відмовилась. Граф – поїхав, а вона – залишилась в Москві.

 

З 1931 року  графиня Марія Василівна Скворцова почала працювати  в театрі «Ромен». Їй було присвоєно звання заслуженої артистки Росії. Роль Старої циганки була її останньою… Вона померла у 1962 році.

 

Ще про одного виконавця  – актора, який виконує роль цигана Раду ми хочемо розповісти вам далі… Це Сергій Шишков, теж актор Московського театру «Ромен». Смуглявий, чорнобривий, чорноокий, він зовні, по крові, по духу був, як кажуть, найпершим ромом. Прекрасно грав на гітарі, мав чудовий голос. Коли він танцював, то робив це блискуче, в старовинній манері, благородно, палко. Він був одним із кращих акторів, грав соціальні ролі, не завжди позитивні.

 

Ми хочемо зупинитися ще на одній деталі фільму – як ромка  лікувала пораненого Остапа. Ми бачимо у фільмі як Стара ромка варить зілля. З чого воно? Це вербові прутики – єдине природне джерело, що містить аспірин. Коли гілочки  з дерева трохи побити, потім заварити і прикладати до рани, то вони швидко загоюються.  Роми здавна використовували  цілющі властивості  багатьох рослин.


Євгенія Навроцька

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".