Календар новин

<< < грудень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31


Вайда і Ружа (Олексій Петрович Баранніков)

 

 

 

Баранніков Олексій Петрович – відомий індолог, корифей українського циганознавства – народився у місті Золотоноша на Черкащині 1890 року в багатодітній сім’ї тесляра. Родина налічувала дев’ятьох дітей.
У 1898 – 1900 роках отримав початкову освіту. Після того навчався в Золотоніському міському училищі, яке закінчив 1907 року. Того ж року склав екстерном іспити при Золотоніській прогімназії, а 1910 року при Черкаській класичній гімназії.

З 1910 по 1914 роки О.П. Баранніков навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де успішно пройшов курс трьох відділень: східного, словяно-російського і германського. За дипломну роботу «Іменне відмінювання у словянських, балтійських і германських мовах» він отримав Золоту медаль і залишився в університеті на посаді аспіранта.
У 1917 році О.П. Баранніков отримав звання магістра і читав лекції. У 1919 році був професором порівняльного мовознавства в Самарському університеті. З 1921 по 1928 роки – вчений-хранитель російського музею в Ленінграді. У 1929-1940 роках він плідно працював у Московському та Ленінградському університетах, в Етнографічній комісії Всеукраїнської академії наук та Московському інституті сходознавства.
За основоположні наукові праці з індології та циганознавства вченого у 1938 році було обрано дійсним членом Академії наук СРСР, а у 1945 році – нагороджено орденом Леніна.
О.П. Баранніков був почесним членом Циганського наукового товариства при Ліверпульському університеті.
За його підтримкою у 1927 році було організовано видання першого в світі циганського журналу «Романі зоря» («Циганська зірка»). Редактором журналу був друг Олексія Бараннікова, також уродженець Золотоноші, відомий письменник Олександр Германо.
У 1990 році, до 100-річчя від дня народження, за великий внесок в розвиток індології і циганознавства академіка О.П. Бараннікова було причислено до списку святих Індії.
Зібраний О.П. Баранніковим циганський поетичний фольклор був надрукований у його книзі «Українські цигани» в 1936 році.
Пропонуємо читачам баладу «Вайда і Ружа» опублікованою в цьому збірнику.

ВАЙДА І РУЖА


Почув, побачив
Вайда Ружу.
«Благослови мене, стара мати,
Іти брати Ружу!»
Благослови, мати, Вайду.
І крикнув Вайда,
Крикнув на робітників:
«Подайте мені сивого коня
І уздечку срібную,
І повода шовкового,
Сідло черкеське срібне».
Чи слово, чи два Вайда сказав,
Вже Дунай перейшов.
Бачить Вайда, дівчата
На річці сорочки перуть.
«Здорові, циганочки, гадалочки,
Погадайте про мою долю,
Що буде ізо мною!»
«Дівчатка, мої сестриці,
Що це за великий пан?
Підіть покличте Ружу,
Тільки Ружа од пана зуміє,
Ружа візьме великі гроші!».
Прийшла Ружа до Вайди:
«Добридень, пане, пане мій,
Чого це вам треба,
Поворожити чи з циганами поміняти?»
«Для мене треба ворожити,
І всю правду розкажіть»,
Чи слово, чи двоє вона сказала,
Срібло й золото жменями забрала,
Срібне сідло вона взяла,
Сивого коня вона взяла
І останню сорочку шовкову взяла.
«Дружечко, що ти робиш,
Останнього хреста
І хреста від мене береш!»
«Ой Вайдочку, мій братику,
Що ти зі мною зробив,
Без огня спалив,
Без води утопив».
«Ой Дружечко, моя сестрице,
Не бійся, усе наше буде.
Ой Ружечко, іди до своїх братів
І кажи ти їм так,
Що приїхав великий пан,
Він хоче помінять».
«Веди, Руже, додому
Того пана великого до мене».
«Добридень вам, цигани,
Польові дворяни,
Давайте міняться,
Хоч охота з вами побачитися».
Вайда всіх дванадцять
Табунів він перескакав
І Ружу вкрав.
Догнали брати Вайду
І на шматки порізали.
Ружа іззаду йде
І Вайдині шматки
У шовкового фартуха
Вона збирає.

А ВАЙДА ЙО РУЖА (Переклад ромською)

Зашундя,задикхя    
Вайда е Ружа.
«Богослові, ман дай хурі
Те джав, те лав е Ружа».
Богослові дай е Вайдас.
Задия годлі Вайда,
Задия пе бутяренде:
«Поден, манге сивонес грес,
О саварі рупуво,
Йо долого пхаруно,
Зено черкаськот рупуво!»
Чи лав, чи дуй Вайда пхендя.
Йо Дунаю перегін.
Дикхел о Вайда, є чхая
Пе река о гада морен.
«Драстуйте,циганочки, гадалочки,
Одгадайте про судьбу мою,
Што будєть і случитьсі надо мною!»
Чхайор’я , мре пхенор’я ,
Со си ка рай баро?
Джан  кхарен е Ружа,
Єкх Ружа лес зумавела,
Ружа баре лове лела!
А’вя Ружа е Вайдасте:
«Даруй барін, барін мой,
Шо гля вас угодно,
Поворожить ілі циганам помінять?»
«Для мінє угодна ворожить
І всю правду раскажите».
Чи лав, чи дуй йой пхендя,
Руп і сунакай горстенца лия,
Є Зено рупуво йой лия,
Те палатуно гад пхаруно злия.
«Ружеле, со ту керес,
Йо палатуно о трушу
О трушу ту мандар злес!»
«Ай, Вандале, мро пшалоро,
Со ту манца кердян,
Біягнякіро хачкірдян,
Біпанескіро ту сакірдян!»
«Ай Ружеле, мрі чхайорі,
На дар,саро амаро авела!
Ай, Ружеле, джя ке тре пшала
Те пхне ленге ту адяке,
Кай ав’я  о рай баро,
Йов мангел те пару вен!»
«Лижа, Ружа, кхмере
Ада рас барес ке ме».
«Драстуйте вам, цигани, Полівиї дворяни,
Давайте поміняться,
Хоть ахота с вамі павідатьсі!»
Йо Вайда сарен дешудуй
Табуно йов улиджея.
Йе Ружа чортя.
Доресне шлала Вайдас
Те пе котора чінгірде.
Ружа палал джал
Е Вайдаскіре котора
Де пхаруни фартуха
Йой чхувел.

Записано у с. Старий Оскіл, 1928 року від  циганки Нодя




 

 

 

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".