Календар новин

<< < червень 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    


Міжнародний день рідної мови

21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Адже мова – це візитка особи, за якою ми її ідентифікуємо. Це  молоде свято до календарів усього світу  ввійшло тільки у 1999 році. В Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема ромської  мови на українських землях нараховує кілька десятиліть. Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. Святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони  використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в нас,  в Україні.
Мова – це найбільший скарб народу. Це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.
Наша сьогоднішня розмова піде про нашу рідну мову – ромську. Число носіїв ромської мови точно не встановлене. Зазвичай їх у цілому світі нараховують від 1 до 5 млн. осіб. Як море починається з річки, так ромське  слово – з писемності. Наше слово набирало сили, шліфувалося у творах Івано Германо, Миколи Саткевича,  поглиблювалось під пером Ром-Лебедева, Миколи Панкова, особливо Джури Махотіна, Карла Рудевічуса, удосконалювалося пізніше українським поетом  Михайлом Козимиренком,
Яскраво, незабутньо  ввійшов у ромську літературу український ром, поет, перекладач і викладач музики з міста Коростень Михайло Казимиренко, 1939 р.н. (циганське ім’я – Миха). Дитинство його було трагічними. У роки Другої світової війни він тільки один вижив із великої родини. Всі 37 його родичів були розстріляно фашистами у Чернігівській в’язниці. Міха залишився живим тільки тому, що його мама перекинула дитину через паркан до сусідів, які його врятували.
Своєю творчістю Михайло Козимиренко вніс у ромську поезію ліричну ноту, звертаючись при цьому до найрізноманітнішої тематики. У його лірику ввійшли вірші про циганську любов і характер, переживання про минуле і майбутнє його народу, вірші-загадки для дітей різного віку. Він зробив унікальні переклади  ромською мовою деяких творів Тараса Шевченка. Писав і на північно-російському ромському діалекті, вводячи у свою лірику слова з діалекту своїх українських земляків  ромів-сервів.

Хай дух циганський не вмирає

З людьми, і дуже багатьма,
З циганським людом, зокрема,
Веду гіркі розмови часті
Про долю ромів, ромське щастя.

Вогонь циганський вже згасає.
Це молодь нашу не чіпає?
Невже те щастя нам, убогим.
Весь час вимолювать у Бога?

Навіщо ж голови носити, -
Щоб вміти хліба лиш просити?
А жити як на цьому світі,
Щоб сонцю ясному радіти?

Хай наше вогнище не гасне
І сяє ромська зірка ясно,
Хай дух циганський не вмирає
Й до варти пісня всіх скликає!...

СОБ ТЭ ДЖИВЭЛ РОМАНИПЭ

Машкир бутэ э манушэн,
Машкир бутэ чачэ ромэн,
Мэ дав сарэнца кирки дума
Ваш бахт ромэнгири дрэ люма.

Хасел, мурдел романипэ!
Карик дыкхэл о тэрнипэ?
Сыр пэскри бахт тэ попэрэс,
Барэ Дэвлэс са тэ мангэс?

Прэ со дыно годо шэро,
Соб тэ мангэс шуко маро?
Сыр прэ дэ свэто тэ дживэс,
О кхам Дэвлытко тэ дыкхэс?

Романи яг тэ на мурдел,
Вучи чергэн тэ на хасел,
Соб тэ дживэл романипэ,
Соб тэ кхарэл гилы кэ-пэ!

* * *

Шукаю істину і Слово
Як древньо київський спудей.
Весна моя – то мова ромів,
Любов – лиш тільки для людей!
Така моя циганська доля, Ліси, дороги і зоря,
 А ще шевченківська тополя.
 Я – ром! І тим щасливий я!

Міха Козимиренко

У 1998 році виходить перший буквар для тих, хто хотів би вивчитись читати і писати рідною ромською мовою, складений Іллієм Мозоре та Михайлом Козимиренком. Це  чудово ілюстроване видання було допущено Міністерством освіти України  як підручник для учнів на  факультативних заняттях  і курсів за вибором.     
На початку ХХІ століття виходять добірки творів Міхи Козимиренка: переклад ромською поеми Олександра Пушкіна «Цигани»;  збірка поетичних  рядків  ромською мовою творів відомих українських поетів і майстрів поетичного слова різних національностей: Степана Руданського, Івана Франко,  Володимира Сосюри, Михайла Емінеску, Степана Келаре, Надії  Поляково –  «Циганське сонце».
Велику роль  у формуванні ромської мови відіграє ромська двомовність (використання ромської в побуті, у спілкуванні між собою та в пісенному фольклорі, а в інших випадках – мови оточення). В нашій  багатонаціональній  Закарпатській області це звичне явище.
Відрадно, що сьогодні в школах, де навчаються учні ромської народності, працюють вчителі-роми. Серед них – Едуард Йовнаш, вчитель фізичного виховання ужгородської ЗОШ № 13. У них не виникають проблем з спілкуванням, перекладом, адже ромська мова для нього – рідна.
В Україні, на жаль, ромська мова не уніфікована, а це означає, що не вироблені єдині вимоги до фонетики, морфографії  та орфографії. Тому і література ромською виходить на кількох діалектах, не завжди зрозумілих всім ромам України: на сервському, келдерарському, ловарському діалектах. Провести кодифікацію ромської мови важке завдання і вирішувати його можна і необхідно на державному рівні. І це  був би перший досвід успішної національної політики нашої держави щодо ромів.
Проте, незважаючи на всі проблеми і труднощі твори  ромською мовою продовжують виходити. Мова зберігається, хоча молодь нею говорить все менше і менше.
У 2002 році в  Закарпатській області для популяризації ромської мови  був виданий «Українсько-ромський розмовник», підготовлений Аладаром Адамом та Євгенією Навроцькою. Передмову до нього написав професор УжНУ, доктор філологічних наук Петро Лизанець.
У 2003 році виходить праця відомого британського дослідника Аргуса Фрезера «Цигани», у якій простежується історія ромського народу від появи його в Європі дев’ять століть тому до сьогодення. З’ясовується, як вдалось ромам зберегти свою специфічність, свою культуру і традиції та  мову
У  наш час  в  Україні пише образні вірші поетеса Наталія Варакута з Донецька. У своїх віршах вона передає життя людини на тлі «великого світу». Як усі  ромські поети,  Наталія  багато уваги приділяє проникливому зображенню  ролі  ромів у сучасному суспільстві.


 «Підніміться роми»

Опре рома! Нехай свічки не згаснуть,
І нагадують всім,що ми існуєм!
Над гідність ромен життя не власне,
Хоча нерівність в світі торжествує.

Опре, рома! Нехай річки бурхливі
Несуть вінки,як спогади про долю.
Ми маєм бути вільні і щасливі,
Хоча душа вразливіша до болю.

Опре, рома! Злітає в небо пісня,
І наче зірка, сяє над шатром.
Ми разом, і однакові і різні,
І кожен скаже гордо: «Ме сом ром!»

Наталія Варакута

Образно й інтуїтивно на релігійно-щиросердечні мотиви пише по-ромськи   українська жінка з Донецька – Олена Марчук, яка  досконало засвоїла ромську  мову. В основі її поезії як би два конфронтуючих символи: життя з Богом і життя зі світом.
В даний час  пише класичні вірші на християнські теми молодий український ром Микола Бурлуцький,  поет і християнин-місіонер з міста Марефи Харківської області. Він є знавцем свого ромського діалекту сервів, але  більше використовує у своїй поезії північно-російський ромський діалект.
Шановні роми! Зберігайте та збагачуйте  словниковий запас  нашої  рідної  мови, спілкуйтеся нею,  навчайте дітей! В ній наша сила і єдність.

 

 

 

 

 Веб-сайт створено в рамках проекту «Створення у м. Ужгород Центру правової інформації та консультацій для посилення правових можливостей бідних верств населення з осередком на території ромського компактного поселення в м. Ужгород – Радванці», що реалізовується в партнерстві громадськими організаціями «Карпатське агентство прав людини «Вестед», «Товариство ромів Закарпаття «Рома» та «Закарпатське обласне ромське об’єднання «Романі черхень» за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження”. Думки, відображені у матеріалах сайту, належать авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".